КОПИ́ТЕНЬ, тня, ч., розм. Те саме, що копи́тник. На землі.. почала вже показуватись довга зелена трава, круглі листочки копитня (Гжицький, У світ.., 1960, 281); В лісі.. копитень, лінеї, плауни, верес та багато інших представників рослинного світу зеленіють під снігом (Веч. Київ, 14.I 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 281.