КОПИРСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. у чому. Проникаючи в середину чого-небудь, перебирати, перевертати, перекладати щось. Марія копирсалася в гаманці, поки натрапила на фотокартки (Чорн., Пісні.., 1958, 26); Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Тют., Вир, 1964, 113); * Образно. — Хто їм дав право копирсатись у моїй душі, вивертати її перед усіма? (Донч., V, 1957, 389); // Встромляючи що-небудь гостре в середину чогось, відокремлювати шматки, частинки. Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи в середину люльки (Сміл., Сад, 1952, 69).

2. у чому, коло (біля) чого, перен., розм. Займатися якою-небудь клопітною роботою; копатися (у 3 знач.). Максим.. вийшов з хати та.. довго копирсався коло хазяйства (Мирний, І, 1949, 357); Він дні і ночі копирсався в лабораторіях, ставив досліди (Рибак, Час.., 1960, 131); — Ти глина, яку треба формувати,— каже Сашко, копирсаючись біля одного з приймачів (Гончар, Тронка, 1963, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 280.