КО́ПАНКА, и, ж.

1. Невелике водоймище з грунтовою водою, викопане для господарських потреб; сажавка. Недалеко від землянки.. чорніла яма, обставлена очеретом. То — копанка для води (Мирний, II, 1954, 81); По обіді Тіна мила в копанці миски (Мушк., День.., 1967, 23); В непроточних водоймах з невеликою кількістю води (у ставках, копанках) завантажувати більш як 40 кг льоносоломки на 1 куб. м води.. недопустимо (Техн. культ., 1956, 85).

2. Криниця без зрубу. Добрі люди викопали ямку і вправили кадіб, та й стала копанка (Свидн., Люборацькі, 1955, 209); Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка (Сл. Гр.); Тут [на луках] була, мабуть, копанка, бо від села сюди тяглася луками стежка (Панч, Гарні хлопці, 1959, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 279.

Копанка, ки, ж.

1) Копаніе, выкапываніе.

3) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брат була там у лісі копанка. Грин. І. 4.

3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200.

4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Копаночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 280.