КООРДИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати координацію; погоджувати. Академія наук УРСР координує дослідження з проблем природничих і суспільних наук, які здійснюють у республіці вузи і галузеві науково-дослідні установи (Ком. Укр., 1, 1969, 34); — Прошу пояснити, чому ви не прислали до нас зв’язківців, щоб координувати оборону? (Тют., Вир, 1964, 313); Центральна нервова система координує, спрямовує.. всю життєдіяльність організму людини (Шк. гігієна, 1954, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 278.