КООРДИНА́ТОР, а, ч. Той, хто займається координацією (у 1 знач.). Науковці інституту [електрозварювання] прагнуть добитися мінімальної участі людини у зварювальному виробництві. Наладчик, настроювач, координатор — ось ролі людини за умов комплексної автоматизації (Веч. Київ, 10. IX 1974, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 690.