КООПТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати кооптацію кого-небудь. Зважаючи на складність умов нелегальної боротьби й можливість провалів, [Празька] конференція надала Центральному Комітетові [РСДРП] право кооптувати членів і кандидатів у члени ЦК (Рад. Укр., 18.I 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 278.