КООПЕРА́ТОР, а, ч. Той, хто працює в галузі кооперації (у 2, 3 знач.); працівник кооперативу. Технікум готував кооператорів: крамознавців та бухгалтерів (С. Ол., З книги життя, 1968, 49); Як тільки на Закарпаття приїжджають кооператори з інших областей України, вони захоплюються бездоганною чистотою, дбайливим збереженням товарів у магазинах (Рад. Укр., 21.III 1960, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 277.