КОНЮ́ШНЯ, і, ж. Те саме, що ста́йня. Василь мерщій повів коней у конюшню (Мирний, IV, 1955, 172); В розчинені двері конюшні чути було Маріїн.. голос до коня (Головко, II, 1957, 115).

◊ А́вгієві коню́шні див. а́вгіїв.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 276.

Конюшня, ні, ж. Конюшня. Як коня вкрали, він конюшню замкнув. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 279.