КОНЮШИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що конюши́новий. Сирота лежав під ожередом, на боці.. Тіло просякало хлібною тишею, конюшинний дух похлюпувався навколо (Гуц., Скупана.., 1965, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 276.