КО́НЮХ, а, ч. Той, хто доглядає коней. Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу; а конюхи.. ніколи за се на мене не сердились (Стор., І, 1957, 105); На дворі конюхи виводили засідланих коней (Багмут, Щасл. день.., 1951, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 276.