КОНЦЕРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Давати концерти; виступати на концертах. — Вечорами концертуємо з Манею (Коб., III, 1956, 97); У ненадрукованих спогадах диригента Гумеля є оцінка, яку дав композитор [М. Лисенко] грі видатного чеського скрипача Франтішека Ондржичека, що багато концертував по різних країнах (Мист., 3, 1968, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 276.