КОНЦЕ́ПЦІЯ, Ї, ж.

1. Система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище. Меншовики й есери, дотримуючись своєї опортуністичної й догматичної концепції, вважали гегемоном [Великої Жовтневої] революції російську буржуазію (Ком. Укр., 2, 1967, 36); Ми серйозно засперечалися.. І, мабуть, в запалі десь якимсь словом чи й цілою концепцією зачепив гонор друга (Ле, В снопі.., 1960, 374).

2. Ідейний задум твору. В основі концепції вступної статті М. Рильського про поезію дожовтневого періоду лежить ленінське вчення про боротьбу двох культур у кожній національній культурі (Рад. літ-во, 1, 1958, 112); Т. Шевченко був першим справжнім істориком Коліївщини. І всі його концепції, висловлені в поемі «Гайдамаки», прийняті радянськими вченими (Вітч., 7, 1968, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 275.