КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.). Необхідною умовою різкого піднесення сільського господарства є концентрація й поглиблена спеціалізація виробництва (Ком. Укр., 12, 1968, 8); Поезія з-поміж усіх родів літератури передбачає максимальну концентрацію думки й почуття (Про багатство л-ри, 1959, 303); Посилена концентрація капіталу призвела до утворення величезних монополістичних об’єднань (Наука.., 12, 1958, 48).

∆ Концентра́ція капіта́лу — збільшення розмірів капіталу за рахунок нагромаджень, тобто перетворення в капітал частини додаткової вартості.

2. хім. Ступінь насиченості, густоти якогось розчину. Пеніцилін, особливо в розчинах невеликих концентрацій, стимулює схожість насіння квасолі (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 7); Вчені виявили, що на дні Атлантичного океану дуже висока концентрація марганцю (Веч. Київ, 7.IX 1967, 4).

3. гірн. Збагачення корисних копалин шляхом виділення найпридатнішої складової частини для дальшої обробки. Концентрація руди.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 274.