КОНФІСКА́ТА, и, ж., зах. Конфіскація. Я післав уже мойого комісара, щоб доконав конфіскати (Фр., IV, 1950, 167); І далі, немов у якомусь шаленому танці, мерехтить усе в мозку… Одна і друга революція, конфіската маєтків (Козл., Сонце.., 1957, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 273.