КОНФІРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. заст. Затверджувати судовий вирок і т. ін.

2. Здійснювати обряд конфірмації (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 273.