КОНФЕДЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Об’єднання, союз самостійних, суверенних держав. Як найбільш підхожа форма мирного співіснування НДР і ФРН пропонується конфедерація обох німецьких держав, до якої могло б приєднатися також вільне місто Західний Берлін (Рад. Укр., 20.I 1963, 4); // Об’єднання, спілка яких-небудь громадських організацій. Конфедерація трудящих Латинської Америки.
2. У феодально-кріпосницькій Польщі XVI — XVIII ст.— тимчасові військово-політичні союзи шляхти, що створювалися для досягнення певної мети. На гвалт Пулавського і Паца Встає шляхетськая земля, І — разом сто конфедерацій (Шевч., І, 1951, 83); Польський круль [король] тільки було оглянувсь на козаче безголов’я, так зараз і закопошилась проти його Барська конфедерація (Стор., І, 1957, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 272.