КОНТРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Перевіряти кого-, що-небудь. Бої штурмових груп він контролював особисто (Гончар, І, 1954, 189); Виконання кошторису.. систематично контролює бухгалтерія (Колг. енц., II, 1956, 353); Дуже поширені електронні прилади, що контролюють різні виробничі процеси (Наука.., 3, 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 271.