КОНТРИБУ́ЦІЯ, ї, ж. Грошова сума, яку накладає держава-переможець на підкорену державу. На.. Німеччину покладено не моральну, ні, справжню грандіозну контрибуцію (Еллан, II, 1958, 227); // Грошовий або натуральний податок, який бере переможець із населення території, зайнятої ним під час війни. По сплаченню контрибуції у всіх ..мов гора з плечей зсунулася (Фр., І, 1955, 187); Зміст промови його — просто перелік контрибуції, накладеної на село (Головко, Літа.., 1956, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 271.