КОНТРА́СТНО. Присл. до контра́стний 1. Дьогтярно-чорні очі її серед усього білого виділялися різко, контрастно (Вол., Місячне срібло, 1961, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 270.