КОНТРА́СТНИЙ, а, е.

1. Який становить контраст; різко протилежний. Цвіркун і Клавочка являють собою контрастну пару — вона величава, .. висока, він же жвавий, маленький (Коч., І, 1956, 84).

2. Який характеризується використанням контрастів. Переважна більшість плакатів [періоду громадянської війни] побудована на контрастних сполученнях двох-трьох фарб (Укр. рад. граф., 1957, 28); Контрастний метод дослідження.

3. спец. Який має значну різницю між темними та ясними місцями зображення. Коли зображення має в межах від білого до чорного 7-10 тонів, то воно сприймається як контрастне (Довідник фот., 1959, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 270.