КОНТРАБА́С, а, ч. Найбільший струнний смичковий музичний інструмент, що має форму скрипки й найнижче звучить серед смичкових інструментів. В кутку стояла величезна шафа, в котрій.. були інструменти на цілий оркестр: і контрабаси, і валторни, і скрипки (Сам., II, 1958, 412); Раптом заплакало небо, заскавучало надривно й відразливе, наче хто сіпнув струну на велетенському контрабасі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 269.