КОНТО́РНИК, а, ч. Той, хто служить у конторі. В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (Коцюб., III, 1956, 162); В квартирі конторника все ще світилося (Панч, О. Пархом., 1939, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 269.