КО́НТО, невідм., с., зах. Рахунок. Тепер я також мав конто в друкарні (Фр., IX, 1956, 407); В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (Загреб., Європа 45, 1959, 498).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 268.