КОНТИНГЕНТ, у, ч., книжн.

1. Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії. Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (Фр., VI, 1951, 440); Більше половини контингенту вузу становитимуть студенти заочного й вечірнього відділів (Рад. Укр., 12.УІІІ 1959, 3).

2. Установлена для певної мети визначена кількість кого-, чого-небудь, норма. Рада Міністрів СРСР.. визначає щорічні контингенти громадян, які підлягають призову на дійсну військову службу (Конст. СРСР, 1963, 15); Контингент завезення товарів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 268.