КОНСТРУ́КТОР, а, ч.

1. Той, хто конструює що-небудь, створює конструкції (у 1,2 знач.). Уже два дні підряд невтомно працюють над своїм літальним апаратом двоє завзятих конструкторів (Коп., Подарунок, 1956, 51); Вчені й конструктори., працюють над створенням нових, ще досконаліших електронних машин (Наука.., 1, 1957, 7).

2. Набір частин і деталей, з яких діти будують іграшкові споруди або складають різні прилади. Щоб колись [діти] любили будувати, конструктори вигадую для них (Голов., Поезії, 1955, 199); Відчинив другу шафу. Там стояли різноманітні конструктори, з яких можна було зробити різноманітні моделі машин (Ів., Вел. очі, 1956, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 266.