КОНСТАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до констатува́ти. Пізніше наявність їх [соленосних відкладів].. констатована в багатьох районах Дніпровсько-Донецької западини (Геол Укр., 1959, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 265.