КОНСТАТА́ЦІЯ, ї, ж. Те саме, що констатува́ння. Франко не обмежується.. самою констатацією фактів, а дає й широкі узагальнюючі штрихи (Рильський, III, 1956, 271); В них [поезіях О. Олеся 1903 і 1904 рр.] — констатація смутку, вболівань, шукання поетового місця в житті (Рад. літ-во, 1, 1958, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 265.