КОНСПІРАТИ́ВНИЙ, а, е. Пов’язаний з конспірацією; таємний. Підпільний райком партії влаштував конспіративне засідання (Ю. Янов., II, 1954, 22); Старі більшовики в свій час уміли добре організувати конспіративні квартири, явки, паролі, шифри (Шер., Молоді месники, 1949, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 265.