КОНСПЕКТИ́ВНО. Присл. до конспекти́вний. Потім перейшов думками на географію і став конспективно повторяти її (Вас., І, 1959, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 265.