КОНСОЛІДО́ВАНИЙ, а, е, книжн.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до консолідува́ти.

2. у знач. прикм. Згуртований, міцно об’єднаний. Консолідована група.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 264.