КОНО́ПЛЯ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до коно́плі. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили, та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр., III, 1952, 480); Засунувши гвинтівку в конопляну горстку, він подався городами до річки, щоб викинути у воду новеньку гвинтівку (Цюпа, Три явори, 1958, 28); // Вигот. з волокна або насіння коноплі. Залізний вовк, конопляний хвіст [загадка] (Номис, 1864, № 353); На парканах сушилася випрана білизна та довге конопляне полотно, що його виткали за зиму (Томч., Готель.., 1960, 56); Конопляна макуха відома як дуже багатий на білкові речовини цінний корм для тварин (Наука.., 10, 1956, 24); // Власт. коноплям. У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки; конопляний дух Аж голову туманить (Рильський, III, 1961, 294); // Який видобувають із конопель. Конопляна олія належить до .. легко висихаючих (Колг. енц.. І, 1956, 591); Конопляне молоко.
∆ Коно́пля́на блоха́ — один із найпоширеніших і найнебезпечніших шкідників конопель.
2. Який має колір прядива з конопель. Анатолій гучно регоче, аж пасма густого конопляного волосся здригаються на голові (Руд., Остання шабля, 1959, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 263.