КОНОПА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок., перех. Забивати, затикати дірки, щілини клоччям, мохом і т. ін. Чавунні труби слід конопатити просмоленим пасмом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 106); Козаки конопатили човни, обладнували борти протиштормовими зв’язками очерету (Добр., Очак. розмир, 1965, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 262.