КОНОГО́НИТИ, ню, ниш, недок., заст. Бути коногоном. Повернули праворуч. Парамон Пархомович розповідав, як колись тут коногонив (Ю. Янов., II, 1954, 146); Ходив він в лампоносах, стояв на плитах, коногонив і рубав антрацит (Рудь, Гомін.., 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 262.