КОНО́ВОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коно́вка. Встав наймит… Та бере він коновочки. Та іде по воду (Укр.. лір. пісні, 1958, 550); Несе з торбиною на плечах Нову коновочку старий (Шевч., II, 1953, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 262.