КОНОВО́Д, а, ч., розм. Те саме, що конокра́д. І чого то на тих ярмарках не було? .. Коноводів, мошенників [шахраїв], що обдурюють народ, так і не розминешся! (Кв.-Осн., II, 1956, 470); Тепер вона знала, чим зробився Роман і хто брав у їх на селі коні… Коновод!.. Злодій!.. (Гр., II, 1963, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 262.