КОНИ́СЬКО, а, ч., розм.

1. Збільш. до кінь 1.

2. Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.). — От-от, здавалося мені,.. приїхав віз, приволікся конисько (Коб., II, 1956, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 260.