КОНВЕ́РТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до конве́рт. Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний конвертик і похапцем розірвав (Тют., Вир, 1964, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 256.