КОНВА́ЛІЯ, ї, ж. (Convallaria L.). Багаторічна трав’яниста рослина, що цвіте дрібними білими квітками, схожими на дзвіночки; застосовується в медицині, парфюмерії. З Великого Лугу віяло холодком і пахло конвалією (Стор., І, 1957, 252); Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії (Коп., Як вони.., 1961, 43); Цінною сировиною для виготовлення препаратів, які широко застосовуються при серцевих захворюваннях, є конвалія травнева (Наука.., 7, 1958, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 255.

Конвалія, лії, ж. Ландышъ. Васильки, папороть, шевлію, Петрів батіг і конвалію. Котл. Ен. З великого лугу віяло холодком і пахло конвалією й барвінком. О. 1862. VIII. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 277.

конва́лія — багаторічна трав’я­ниста рослина, що цвіте дрібними білими квітами, схожими на дзві­ночки; застосовується в народній медицині, парфумерії; на Волині віддавали перевагу горілчаному настоєві конвалії, вирваної з коре­нем у «святу середу»; у народі — символ незайманості, цноти, ді­воцтва, віднайденого щастя.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 304.