КОМІТЕ́НТ, а, ч., спец. Той, хто доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо). На підставі договору комісії одна особа (комісіонер) зобов’язується з доручення другої особи (комітента) за винагороду укласти один або кілька правочинів від свого імені, але коштом комітента (Цив. кодекс УРСР, 1950, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 247.