КОМУНІКА́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Шляхи сполучення, лінії зв’язку тощо. Одна її лекція завела мене в один із найглухіших закутків наших гір, до села, позбавленого всякої комунікації (Фр., IV, 1950, 279); Водні комунікації.

Ву́зол комуніка́цій — місце, де сходяться, перетинаються шляхи сполучення, лінії зв’язку тощо.

2. лінгв., рідко. Те саме, що спілкува́ння; зв’язок. Речення як засіб комунікації.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 254.