КОМПРОМЕТУ́ЮЧИЙ, рідко КОМПРОМІТУ́ЮЧИЙ, а, я. Дієпр. акт. теп. ч. до компрометува́ти, компромітува́ти. Цей простий звичай здававсь для неї комедією, дуже компрометуючою навіть її (Н.-Лев., III, 1956, 110); // у знач. прикм. Він розіслав свої листи у всі ті місця в Харкові, де перебував Улас, вимагаючи компрометуючих матеріалів на хлопця (Тют., Вир, 1964, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 253.