КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж,

1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ., 9, 1957. 125); Привертає [малюнок В. Г. Литвиненка] увагу своєю динамічністю, майстерним виконанням і переконливою композицією (Укр. рад. граф., 1957, 58); Композиція вишивки — це творчо обдумане сполучення різних елементів узору (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 72).

2. Музичний твір. Моя улюблена композиція [увертюра до «Вільгельма Телля» Д. Россіні] вводить мене звичайно в поважний та притім бадьорий настрій (Фр., IV, 1950, 347); Шкода, що Лисенкові не можна друкувати нових композицій до Шевченка (Л. Укр., V, 1956, 91); Державна заслужена академічна капела УРСР «Думка» включає до програми.. нові композиції П. Майбороди та ін. (Мист., 6, 1958, 5); // Твір живопису, скульптури тощо, який має певну будову. * У порівн. Стоїмо.. притулившись одне до одного на вузькому виступі, ніби кам’яна композиція (Вільде, Сестри.., 1958, 540); // Твір, який складається з літературної та музичної частин, об’єднаних однією темою, сюжетом. Найкраще самобутній талант С. Людкевича, розмах його мистецької думки виявився у двох монументальних композиціях на слова Тараса Шевченка — кантаті-симфонії «Кавказ» і кантаті «Заповіт» (Мист., 1, 1963, 6).

3. тільки одн. Теорія складання музичних творів. Клас композиції; // Складання музичних творів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 252.