КОМПЛЕ́КЦІЯ, ї, ж. Будова тіла; статура. Торба побіг, скільки йому дозволяли комплекція й ревматичні ноги (Трубл., Лахтак, 1953, 156); Його могутня комплекція навіває спогади про гоголівського запоріжця Кирдягу (Довж., Зач. Десна, 1957, 535).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 251.