КОМПЛЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Складати комплекти чого-небудь. Комплектувати газети.

2. Набирати потрібну кількість кого-, чого-небудь; доповнювати до комплекту. Медичні вузи треба комплектувати переважно з людей, які не менше двох років працювали у медичних.. закладах (Рад. Укр., 16.IV 1959, 3); Комплектувати полк; Комплектувати бібліотеку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 251.