КОМПЕНСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Давати компенсацію (у 1 знач.) за що-небудь; відшкодовувати. — До речі: корона зможе компенсувати панові сотнику збитки і все пережите (Тулуб, Людолови, II, 1957, 211).

2. Поповнювати, вирівнювати, зрівноважувати що-небудь. — Виснаження грунту я компенсую звичайними заходами угноєння (Смолич, І, 1958, 69); Скільки ще наївного теоретизування було в його виступі! Але молодечий запал компенсував усе (Кол., Терен.., 1959, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 250.