КОМПЕНСО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до компенсува́ти 1. Справедливість вимагає.., щоб Єгиптові була компенсована.. шкода, заподіяна у зв’язку з руйнуванням єгипетських міст (Рад. Укр., 17.XI 1956, 1).

2. у знач. прикм., мед. Який має в чому-небудь компенсацію (у 2 знач.). Хворі з компенсованими пороками [серця] .. не потребують спеціального лікування (Наука.., 6, 1960, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 250.