КОМПАРАТИВІ́ЗМ, у, ч.

1. Порівняльно-історичний метод у мовознавстві, що виник на початку XIX ст.

2. Один із методів буржуазного літературознавства другої половини XIX — початку XX ст., суть якого полягала в зіставленні творів літератур різних країн і народів для встановлення запозичень сюжетів з інших літератур тощо. Порівняльний метод, або так званий компаративізм, зовсім відривав літературний процес від конкретної історичної дійсності, від національних і соціальних умов розвитку і боротьби народу (Іст. укр. літ., І, 1954, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 249.