Про УКРЛІТ.ORG

компанієць

КОМПАНІ́ЄЦЬ, і́йця, ч. На Україні в XVII— XVIII ст.— козак легкокінного гетьманського полку. Ой, над Бугом над рікою, На турецькій границі. Там стояли пікінери, З ними компанійці (Укр.. думи.., 1955, 159); В поход у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали (Шевч., II, 1953, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 248.

Компанієць, нійця, м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 276.

вгору