КОМО́Д, а, ч. Невисока шафа з висувними шухлядами, де зберігають білизну тощо. Пальто лежить у комоді (Коцюб., III, 1956, 442); Маруся дістала з комода рушник, повісила на цвях біля умивальника (Головко, II, 1957, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 248.

Комод, ду, м. и комо́да, ди, ж. Комодъ. Воздвиженський… одпер комод, витяг гроші і одніс жінці. Левиц. І. Коло стола стояла комода, а перед канапою стіл. Левиц. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 276.