КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, ж.
1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (Коцюб., III, 1956, 125); У репертуарі його [антрепренера Ленкавського] трупи.. були різні п’єси: трагедії й комедії, водевілі, опери (Укр. клас. опера, 1957, 70); Музична комедія — один з найпопулярніших жанрів театрального мистецтва (Літ. газ., 25.XI 1953, 3); // Вистава такого твору.— Сьогодні ще зранку ходить за мною слідком,— розказує далі пані,— скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Вас., І, 1959, 211); Ми комедію дивились. Ми сміялись — аж втомились! (Бойко, Ростіть.., 1959, 100).
∆ Коме́дія ма́сок; Коме́дія дель а́рте — італійська народна комедія епохи Відродження з постійними дійовими особами (масками), традиційним сюжетом, але вільним імпровізованим текстом. Скиба побачив старого чоловіка.. з білим, знекровленим обличчям, .. шкіра на якому нагадує машкару арлекіна з комедії масок (Загреб., Європа. Захід, 1961, 103); Коме́дія хара́ктерів — комедія, у якій змальовано головним чином людські характери. Ця комедія ситуацій [«Шельмен-ко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка] у трактуванні Марка Лукича [Кропивницького] наближалась до комедії характерів, серед яких найяскравішим був основний персонаж — Шельменко (Минуле укр. театру, 1953, 55).
2. перен. Забавний випадок, що-небудь смішне; курйоз. Ізліз мій дядько на дзвіницю Та знай гука: — Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці (Греб., І, 1957, 79); Суддя спитав четвертого чоловіка, а далі п’ятого. І ті назвали себе синами Миколи Джері.. Пан тільки витріщав очі на ту комедію і не знав, чи ті люди жартували, чи зовсім подуріли (Н.-Лев., II, 1956, 253); — Людочки! Людочки! — верещав хлібороб..— Ця комедія набридла солдатам, вони вистрілили з гвинтівок. За одну мить майдан опустів (Тют., Вир, 1964, 413); 3 ним трапилась комедія; // Про що-небудь пародійне. Захопивши владу, Салаші і його поплічники влаштували в Буді, в королівському палаці, комедію присяги перед короною св. Стефана (Гончар, III, 1959, 228); Комедія виборів у капіталістичних країнах.
3. перен. Удавання з себе когось із певною метою; лицемірне поводження. Настуся.. одразу втямила цю всю дядинину комедію (Н.-Лев., IV, 1956, 237); [Д. Жуан (падає на коліна):] Я вас благаю, донно Анно! [Анна (з гнівним рухом):] Годі! Доволі вже комедії! Вставайте! (Л. Укр., III, 1952, 363); Їй спало на думку, що все це комедія, їй кажуть неправду (Донч., VI, 1957, 321).
◊ Гра́ти коме́дію див. гра́ти2; Лама́ти коме́дію див. лама́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 243.